Біографія

Третьяков Олександр Юрійович

Олександр Юрійович Третьяков (Александр Юрьевич Третьяков – рос.) народився 20 березня 1970 року у Києві – український політик, депутат Верховної Ради України IV, V, VI, VIII скликань. Керівник Кабінету Президента України (2005 р.), з кінця 2014 року – Голова Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та осіб з інвалідністю. З кінця червня 2015 року - заступник Голови парламентської фракції Політичної партії "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА".

Ранні роки

Народився 20 березня 1970 року у Києві. Навчався cпочатку в середній школі №102, старші класи - у середній школі №135. Вищу освіту здобув у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО (1987 - 1992). З 1992 по 1994 рік служив у Збройних Силах України. Закінчив службу у званні старшого лейтенанта.

«Я корінний киянин, «дитя асфальту», виріс на Брест-Литовському проспекті (нинішній проспект Перемоги). Одна бабуся жила на Куренівці, інша на Русанівці. Це моє рідне місто, і для мене важливо представляти в парламенті саме його, а не вишукувати на карті України місця, де боротьба могла б виявитися простішою» (з інтерв’ю «АіФ-Україна» 29 серпня 2012 року).

Особисте життя

Мати: Третьякова Людмила Іванівна (1946 р. н.). З 1991 року одружений з Третьяковою Аллою Феодосіївною (1969 р. н.). Виховує доньку Дар’ю (2003 р. н.) та двох синів – Єгора і Данііла (2008 р. н.). У сім’ї спілкуються з дітьми українською мовою, вважаючи, що тільки через сім’ю можна прищепити дитині любов, повагу до рідної мови, історії та культури.

В родинному колі

«З дружиною у мене повне взаєморозуміння: познайомився з нею в 19 років, одружився в 21 рік, я був військовим, вона - вчителька. Нашим дітям ще небагато років - дочці дев'ять років і двом синам - по чотири з половиною роки. До речі, вдома ми розмовляємо виключно українською. Хоча в побуті я більше розмовляю російською. Але мої діти ростуть, їм жити і вчитися в Україні, отже, вони мають досконало володіти рідною мовою» (з інтерв’ю «АіФ-Україна» 29 серпня 2012 року).

Бізнес-кар’єра

Здобувши вищу освіту, Олександр Третьяков починає власний бізнес. З 1995 по 2002 рік був президентом фірми АТЕК-95, однієї з найбільших нафтотрейдерних компаній України. У сферу бізнес-інтересів Третьякова також входять нерухомість та медіа.

У 2006 році створює медіа-холдинг «Главред-медіа», що включає в себе найвпливовіше українське інформаційне агентство УНІАН, журнал і сайт «Главред», журнали «Профіль», «Телесіті», газети «Новая», «Известия в Украине», сайт «Телекритика», телеканал «Сіті». Бізнес-партнером Олександра Третьякова по холдингу стає один з найбільших українських бізнесменів, співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський. Офіційно про створення холдингу сторони оголосили в серпні 2007 року. На початку 2010 року, після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, Олександр Третьяков продає всі свої медіа-активи. 

«Якщо говорити про сьогоднішній день, то тиску на мій бізнес просто не існує, тому що всі свої активи я давно продав. Чудово розумію, що опозиціонер, у якого є свій бізнес, стає дуже вразливим, справжньою мішенню для адміністративного тиску. Це, до речі, одна з причин того, що я зосередився виключно на політиці. Зараз мені нічого бояться, у мене абсолютно розв'язані руки» (з відповідей на питання під час прямої лінії в «КП-Україна» 29 серпня 2012 року).

Політична кар’єра

У 2002 році починає активно займатися політикою. Депутат Верховної Ради України IV скликання (2002 - 2005 роки). Обирається за списком Народного Руху України, фракції «Наша Україна» (41 номер партійного списку). Був членом партії НРУ. Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (06-07.2002). Член фракції «Наша Україна» (з 05.2002), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2002).

Стає однією з довірених осіб лідера опозиції Віктора Ющенка, тривалий час входить в найближче коло майбутнього президента, а потім глави держави. Був одним з фінансових спонсорів опозиційної фракції «Наша Україна».

«Вже понад 10 років я беру активну участь у політичному житті України. Досить довгий час я розбудовував і фінансував різні демократичні партії - "Народний рух", "Нашу Україну", "Народну Самооборону", "Громадянську позицію". Допомагав людям в наметовому містечку біля Печерського суду, коли судили Тимошенко, допомагав "Порі", коли її активісти пікетували ЦВК.

Загалом, я допомагав всім тим, кого вважаю представниками демократичних сил. І ніколи не боявся цього, а, навпаки, публічно про це заявляв, оскільки справно подаю декларацію про доходи і маю повне право допомагати політичним силам, напрямок дій яких співзвучний з моїми цінностями» (з інтерв’ю «КП в Україні» 13 серпня 2012 року).

Влітку 2004 року, коли формується передвиборний штаб кандидата в Президенти Ющенка, Третьяков займає посаду заступника керівника штабу, курирує організаційні та фінансові питання. Під час Помаранчевої революції входить до складу Комітету Національного Порятунку.

У багатьох медіа згадувався як один із спонсорів Помаранчевої революції. Восени 2004 року після отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка супроводжував Ющенка на лікування до Австрії. З вересня 2004 по січень 2005 року, до самої інавгурації Віктор Ющенко зі своєю родиною з метою безпеки жили в будинку Олександра Третьякова. 
Після інавгурації новообраний Президент Віктор Ющенко одним з перших своїх указів 27 січня 2005 призначає Олександра Третьякова Першим помічником – Керівником Кабінету Президента України, після чого він складає депутатські повноваження. Олександр Третьяков займає цю посаду до грудня 2005 року, за цей час проводить структурну реформу Секретаріату Президента. У березні 2005 року стає одним із творців партії «Наша Україна», активно займається партійним будівництвом, курирує в партії організаційні, медійні, фінансові питання. Вважає, що на парламентські вибори 2006 року «помаранчева команда» Ющенка – Тимошенко повинна йти одним списком. Був членом наглядової ради «Укрнафти», «Ощадбанку», «Укртелекому» у 2005–2006 роках.

У вересні 2005 року, під час політичної кризи в Україні, що вибухнула після публічних звинувачень найближчого оточення Президента Ющенка в корупції, Третьяков звернувся до Президента з проханням на час розслідування відсторонити його від займаної посади.

Тоді ж Віктор Ющенко відправляє у відставку прем’єр-міністра Юлію Тимошенко і весь уряд, а також секретаря Ради Нацбезпеки та оборони Петра Порошенка. У вересні 2005 року Президент скасував посаду Першого помічника Президента, про що заявив, виступаючи з трибуни Верховної Ради в день голосування по затвердженню Юрія Єханурова на посаду прем’єр-міністра.

Пізніше міжвідомча слідча комісія у вересні–жовтні 2005 року заявила про відсутність будь-яких фактів, що підтверджують звинувачення в корупції, і не знайшла жодних зловживань, також дві тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України (восени 2005 і в березні 2006) підтвердили безпідставність звинувачень.

Олександр Третьяков виграв суди всіх інстанцій про захист честі і гідності (25.11.2005 року Печерський районний суд Києва визнав безпідставними всі звинувачення в корупції. 10 липня 2006 року апеляційний суд Києва залишив без змін це рішення). У грудні 2005 року Третьяков стає позаштатним радником Президента України. Олександр Третьяков займав цю посаду до жовтня 2006 року, написав заяву про відставку у зв’язку з незгодою з кадровою політикою Президента.

«Якщо говорити про мої відносини з Ющенком, то я б їх розділив на особисті та суспільні. Майдан, Помаранчева революція - завжди будуть для мене найтеплішими спогадами, оскільки я мав до цього безпосереднє відношення, будучи заступником начальника штабу. З іншого боку те, що відбулося в 2009–2010 роках, коли Ющенко вирішив знову йти в президенти, не могло в мене викликати нічого іншого, крім роздратування. Адже саме його дії призвели до перемоги Януковича на президентських виборах» (з інтерв'ю «Газеті київській» 23 серпня 2012 року).

Депутат Верховної Ради V скликання з 04.2006 від Блоку «Наша Україна», (41 номер списку). На час виборів: слухач Національної академії державного управління при Президентові України, член НСНУ. Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 07.2006), голова підкомітету з питань правового забезпечення інформаційної безпеки, член фракції Блоку «Наша Україна» (з 04.2006).

Навесні 2007 року в складі групи 150 депутатів пише заяву про дострокове припинення депутатських повноважень, що дає можливість Президенту Ющенку розпустити парламент і призначити позачергові вибори до Верховної Ради України.

У жовтні 2007 року на позачергових парламентських виборах втретє стає депутатом Верховної Ради України. Депутат Верховної Ради VI скликання з листопаду 2007 від блоку "Наша Україна - Народна самооборона" від партії «Наша Україна» (56 номер списку). У Верховній Раді України VI скликання обіймає посаду заступника керівника фракції НУ–НС. З 26 грудня 2007 — перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку.

Був активним прихильником демократичної коаліції, одним з ключових лобістів створення коаліції НУ–НС – БЮТ у грудні 2007 року і НУ–НС – БЮТ – Блок Литвина в листопаді 2008 року. У Верховній Раді України IV, V та VI скликань брав участь у створенні Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України і Сейму Литовської Республіки і є її співголовою з української сторони.

Виступав проти участі Ющенка в президентських виборах 2010 року, підтримав Юлію Тимошенко. Виступав за заборону пам'ятників Сталіну та іншим причетним до організації Голодомору 1932—1933 рр. особам.

У лютому 2010 року напередодні другого туру президентських виборів виходить з партії «Наша Україна» на знак протесту проти внесення змін до закону «Про вибори Президента України», коли за кілька днів до голосування були змінені правила формування комісій, що створювало умови для зловживань. Тоді частина депутатів фракції НУ–НС від партії «Наша Україна» проголосувала разом з Партією регіонів за цей закон, а Президент Ющенко підписав його.

Після перемоги Януковича на президентських виборах Олександр Третьяков переходить в опозицію.

«Я в 2010 році публічно заявив про те, що йду в опозицію. Природно, що був і тиск, було багато «вигідних пропозицій» про співпрацю з владою, але тоді мені довелося б зрадити собі і своєму розумінню політики, яке було зі мною всі ці 10 років. Цього я точно ніколи не зроблю. Якщо люди мені повірять і виберуть народним депутатом, то я не відмовлюся від жодного слова, яке публічно вимовлю, від жодного документу, який підпишу» (з інтерв’ю «КП в Україні» 13 серпня 2012 року).

На виборах до Верховної Ради України 2012 року був зареєстрований кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 218 (м. Київ) як самовисуванець. За результатами голосування посів друге місце у виборчих перегонах - набрав 25,77% голосів.

У 2013-2014 роках активно підтримує Революцію Гідності, весь час перебуваючи на Майдані, закуповує близько 500 бронежилетів, тисячі мішків для барикад, намети, спальники, одяг тощо. Офіс Олександра Третьякова, що на Подолі, приймав протестувальників для обігріву та ночівлі, там перебували активісти «Правого сектору», міліціонери зі Львівщини та інші активісти. З початком війни на Сході закуповує амуніцію для добровольчих батальйонів в зоні АТО, надає фінансову підтримку сім’ям учасників АТО Святошинського району міста Києва.

«На Майдані робив те саме, що й усі. Але на сцену не піднімався, як і 2004-го. Вважаю, що більше користі принесу поза сценою. Сьогодні допомагаю добровольчому батальйону «Азов», 72-й Білоцерківській бригаді, 128-й Мукачевській, 12-му Київському територіальному батальйону, «Правому сектору» (з інтерв’ю журналу «Країна» 9 жовтня 2014 року).

На позачергових виборах до Верховної Ради України у 2014 році висувається по одномандатному округу №219 (м. Київ) від «Блоку Петра Порошенка», де здобуває впевнену перемогу – 44,91% голосів, для порівняння найближчий переслідувач висуванець від БЮТ Володимир Бондаренко набирає всього 28,11% голосів.

У Верховній Раді VIII скликання обирається головою Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. У своїх перших законодавчих ініціативах піднімає питання забезпечення належного соціального захисту учасників АТО, волонтерів, членів добровольчих формувань та інших захисників територіальної цілісності України щодо надання їм відповідних статусів учасників бойових дій, учасників війни, інвалідів війни. 

У 2017 році електронна декларація Олександра Третьякова пройшла повну перевірку в Національному агентстві з питань запобігання корупції. В ході перевірки порушень не було виявлено.

Олександр Третьяков регулярно публікує звіти своєї роботи в парламенті.

У січні 2018 року громадська мережа «Опора» включила Олександра Третьякова в трійку найбільш ефективних глав Комітетів Верховної Ради. У Третьякова найвищий показник законодавчої ефективності — 22 прийнятих з 62 ініційованих законопроектів.

Є прихильником децентралізації влади, надання місцевим радам широких повноважень та обмеження кількості надходжень з обласних бюджетів до центральної скарбниці. Був автором законопроекту щодо повернення районних рад місту Києву, що сприятиме тіснішому зв'язку громади з депутатом.

Cтав ініціатором створення в Україні Міністерства у справах ветеранів, аналогічне чинним відомствам в США, Канаді, Австралії, Хорватії та інших країнах: «Необхідно терміново розробити дієвий механізм реалізації соцзахисту в цій сфері і створити один державний орган, який буде нести відповідальність за ефективну реалізацію державної стратегії соціального захисту ветеранів», вважає Третьяков.

За підсумками парламентських слухань щодо державних гарантій учасникам АТО, Революції Гідності та членів їхніх родин, що відбулися у жовтні 2016 року, Третьяков заявив про необхідність запуску такого міністерства і з того часу є головним рушієм втілення цієї ініціативи в життя.

Опитування громадської думки підтвердили, що більшість українців схвально оцінюють створення Міністерства.  До процесу долучилися громадські активісти, волонтери та представники ветеранських організацій.

18 січня 2018 року представники профільного Комітету зареєстрували у Верховній Раді Постанову про звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів щодо створення Міністерства у справах ветеранів, і 27 лютого цю постанову було ухвалено парламентом.

«Ми вважаємо, що створення Міністерства у справах ветеранів забезпечить належний контроль над виконанням бюджетних програм і суттєво спростить процедури з оформлення документів та отримання пільг - адже всі питання по соціальному забезпеченню учасників АТО і членів сімей загиблих будуть вирішуватися в одному відомстві. Це дозволить системно підійти до вирішення питання соціального захисту ветеранів, військовослужбовців і членів їх сімей і виробити стратегію держави в цьому питанні», - підкреслив Третьяков.

Дуже важливим для втілення цієї ідеї став обмін досвідом з іншими країнами. У 2017-2018 роках представники профільного Комітету на чолі з Третьяковим двічі відвідали Сполучені Штати, щоб налагодити зв’язки та заручитися підтримкою з боку закордонних колег – представників Конгресу, Сенату, профільного міністерства, яке в Штатах працює з 1930 року, ветеранських організацій та міжнародних фондів. В США ініціативу Олександра Третьякова підтримали на всіх рівнях та запропонували допомогу у створенні українського Міністерства у справах ветеранів. 

Від самого початку ініціатори створення нового міністерства виказали зацікавленість у тому, щоб процес був максимально публічним, відкритим і прозорим, з урахуванням думки і бачення людей, для яких воно, власне, і створюється. Саме тому до спільної роботи було залучено багато громадських активістів, волонтерів та представників ветеранських організацій. Таким чином, всі рішення про створення міністерства проходили громадське обговорення, що пішло на користь загальній справі. 

14 березня 2018 року Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю прийняв рішення створити Робочу групу для напрацювання пропозицій для Кабінету Міністрів України щодо утворення Міністерства України у справах ветеранів із залученням у тому числі представників громадських організацій. Для ефективної роботи прийняли рішення працювати у 4-х підгрупах: соціальна підтримка ветеранів; медичне забезпечення ветеранів; вшанування пам’яті та примирення; розробка структури та напрямків діяльності Міністерства.

В рамках робочої групи було створено Проектний офіс для розробки та систематизації матеріалів, необхідних для утворення Міністерства у справах ветеранів України. 

Протягом квітня-серпня 2018 року робочій групі вдалося закласти основи для створення міністерства – не тільки виділити ключові помилки та проблеми нині діючої системи соцзахисту ветеранів, але й запропонувати ефективну структуру нового міністерства, розробити модель електронної інформаційної системи для ветеранів, а також організувати навчальні курси для 100 ветеранів, які матимуть змогу працювати у новому міністерстві. 

Залучення ветеранів до роботи на держслужбі – особиста ініціатива Олександра Третьякова. «Я переконаний, що апарат Міністерства повинен на 30-40% складатися саме з ветеранів, адже ніхто краще за них не обізнаний із потребами та проблемами захисників нашої країни. За таким принципом працюють профільні міністерства в США і європейських країнах», - заявив він.

Зусилля Комітету Верховної Ради з питань ветеранів щодо запуску нового міністерства високо оцінили закордонні партнери. Ініціативу публічно підтримали спікер Парламенту Андрій Парубій, Президент України Петро Порошенко, посол США в Україні Марі Йованович.

«Рішення створити Міністерство у справах ветеранів було важливим кроком. Процес його формування може стати хорошим прикладом співпраці уряду і громадянського суспільства», - заявила посол США в Україні Марі Йованович під час форуму ветеранів і волонтерів «Там, де ми – там Україна», який відбувся у серпня 2018 року.

18 вересня Проектний офіс зі створення Міністерства у справах ветеранів презентував пакет остаточних напрацювань до створення профільного відомства та передав їх на розгляд Кабінету міністрів.

Хобі

Шахи. Подорожі.

Улюблений вислів

"Люди живуть: знаками, символами, міфами".