День Гідності та Свободи – це не лише визначна дата в новітній українській історії. Це, перш за все, постійне нагадування про ідеали та цінності, з якими країна виходила під час обох Майданів на протест. Це спогади про трагічні події, але й велика гордість за силу, єдність і велике бажання людей йти до кінця для того, щоб країна почала змінюватись.

Це і особисті спогади. Я брав безпосередню участь і у Помаранчевій Революції, і у Революції Гідності, як багато хто з нас. Кожен намагався принести користь на своєму місці.

В цей день неможливо не думати про те, що трапилося тоді, у листопаді 2013 - лютому 2014 року. Це важкі спогади про трагедію, але й гордість за героїзм, силу волі, вражаючу єдність та непереборне бажання людей змінити свою країну.

Вважав і вважаю своїм обов'язком забезпечити турботу держави про героїв Майдану та членів сімей тих, хто віддав свої життя у революційні дні. Це гідні пошани люди. Комітет, який я очолюю, постійно працює над питанням їхнього соцзахисту, і можу сказати, що за останні роки в цьому напрямку зроблено багато.

Революція Гідності перевернула хід історії України, і багато чого перевернула всередині, мабуть, у більшості українців. Ми повернули плин подій у інший бік, ніж нам готували московський агресор і його поплічники тут, в Україні. Люди вийшли за ідею майбутнього і відстояли її для наступних поколінь. Про це варто пам’ятати постійно, повертаючись думками у точку відліку нової української держави.