Сьогодні День пам’яті Героїв Крут. В такі дні розумієш, наскільки історія циклічна. Тоді, у січні 1918 року українські студенти та курсанти дали бій переважаючим силам більшовиків, відкликнувшись на заклик захищати свою країну.

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хочуть придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною працею…».

Цей заклик, насправді, міг пролунати і в 2014 році, коли почалася війна на Донбасі, слово в слово. Молоді і недосвідчені добровольці так само пішли на фронт і з студентської лави, і з організацій футбольних фанатів. І також внесли свій вклад в те, що ворога було зупинено. Багато хто - ціною власного життя.

Доводилось бачити порівняння героїв Крут з кіборгами, які захищали ДАП. Мабуть, це справедливе порівняння. Бо хоробрість студентів та курсантів у 1918 році затримала російську навалу і Україні вдалося виграти час, щоб згодом, у березні укласти Брест-Литовський мирний договір - перший мирний договір молодої української держави. Тоді радянська делегація була змушена була визнати легітимність представництва УНР і незалежність самої республіки. Подвиг захисників Донецького аеропорту також привернув увагу всього світу і став героїчною сторінкою у новітній визвольній боротьбі.

«За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів, які потрапили в полон, спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів». В інтернеті є відео, як напередодні падіння Донецького аеропорту, кіборги під час бою теж починають співати український гімн, і важко передати навіть, які це емоції викликає.

Це міцний зв’язок поколінь, який раз по раз рятує Україну.