Забезпечення рівного доступу людей з інвалідністю до правосуддя

На жаль, в Україні за радянських, пострадянських часів та навіть після ратифікації українським парламентом у 2009 році Конвенції ООН про права інвалідів, не вживаються всі необхідні заходи для повної  інтеграції людей з інвалідністю в суспільне життя.

Досі ця категорія громадян обмежена в можливостях у повсякденному житті: для них не пристосовані громадський транспорт,  тротуари,  будинки - як житлові, так і адміністративні. В тому числі й приміщення судових інстанцій не розраховані на людей з інвалідністю. Отже вони, не маючи в більшості випадків навіть фізичного доступу до судів, позбавлені можливості відстояти та захистити свої права.

Для обговорення цього актуального питання на засідання Комітету були запрошені: керівництво  проекту USAID «Справедливе правосуддя», Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, представники громадських організацій людей з інвалідністю, Міністерства соціальної політики України, Державної судової адміністрації, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Координаційного  центру з надання правових послуг Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Підґрунтям для дискусії в рамках засідання стали дані дослідження доступності судів в різних регіонах України. Дослідження було проведене регіональним громадським благодійним Фондом «Право та Демократія» за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя». Результати аналізу на засіданні Комітету презентували керівник проекту USAID Девід Вон та керівник правління Фонду «Право та Демократія» Андрій Бурий. Вони підкреслили, що виявлені численні факти недоступності людей з інвалідністю до судових приміщень та судових послуг.  

Наступні виступи в ході засідання підтвердили: ця проблема є комплексною і вимагає запровадження низки заходів для ліквідації як інфраструктурних, так і інформаційних бар’єрів.

Зокрема, за даними Державної судової адміністрації, на сьогодні лише 17 відсотків судових приміщень (а саме - 115 з  677) архітектурно наближені до потреб людей з інвалідністю. Тобто будівлі цих судів мають відповідні пандуси, ліфти, спеціальні маркування для людей з вадами зору тощо. Така ситуація робить фізично недоступними більшість судових інстанцій для людей з інвалідністю.

Окрім інфраструктурної недоступності будівель судів, є проблеми з інформаційним доступом до правосуддя. Це стосується людей з слабким зором та слухом. У судових інстанціях не вистачає фахівців з сурдоперекладу, немає технічних умов для ознайомлення з судовими справами тощо.

Член Комітету  Гліб Загорій звернув увагу на складність отримання людьми з інвалідністю  інформації  від судових та інших державних органів. Він, зокрема, відзначив, що такі люди стикаються з непристосованістю веб-сайтів до їх потреб.  «Але ж, використовуючи програми для зчитування тексту, вони могли б отримувати життєво важливу інформацію. У нас є можливості за мінімальних зусиль забезпечити  їх зв'язок з зовнішнім світом», -  сказав Гліб Загорій.

Були згадані в ході обговорення також етичні питання. Адже співробітники судів не завжди підготовлені до спілкування з людьми з інвалідністю.

Підсумовуючи обговорення, Голова Комітету Олександр Третьяков закликав усі профільні відомства не тільки окреслювати проблеми, але й знаходити алгоритми їх вирішення. Він запевнив, що Комітет завжди готовий відгукнутися на відповідні пропозиції людей з інвалідністю, громадських організацій, міністерств та відомств й внести необхідні законодавчі зміни, які максимально усунуть для людей з інвалідністю будь-які бар’єри, зокрема - у доступі до правосуддя.